Соляний дім – одна з найстаріших будівель краю

Сіль була стратегічною сировиною нашого краю стільки ж, скільки тут існувала цивилізація. З копалень Солотвина її везли до Європи возами по дорогах та човнами по норовливій Тисі. «Соляний шлях» охоронявся низкою замків та укріплень, від яких сьогодні лишилися здебільшого руїни. Містечко Уйлок (з угорської – «нове поселення», нині угорці звуть його Тісауйлок, а українці - Вилок) вперше згадується в 1304 році. В ті часи воно стає перевалочним пунктом, через яке сіль транспортували човнами. Основний профіль містечка закарбувався на старовинних гербі та прапорі.

В 1417 році тут збудували кам´яний склад для зберігання солі, і ця будівля на кілька століть стала відігравати ключову роль в житті селища. Вже через кілька років після будівництва, в 1425 р., робітники складу підтримали повстання солекопів з сусіднього Мараморошу. Через неповних три століття, 17 жовтня 1702 р. селяни під проводом Томаша Есе напали на склад, вбили його охоронців та захопили гроші, які пішли на купівлю зброї для майбутнього всеугорського повстання під проводом князя Ференца Ракоці ІІ (1703-1711 рр.). 24 травня 1703 року склад знову був захоплений повсталими куруцами. В пам´ять про ті події на будівлі вивішено табличку з зображенням Томаша Есе та написом «В цьому будинку знаходився «Соляний дім», на яку о 7 ранку 24-го травня 1703 року напали куруци із 40-ми вершниками та двома піхотними командами на чолі із Есе Томашом. Охорону, яка складалася із 14 мушкетерів і одного лейтенанта перемогли: 4-х вбили, а інші перейшли на їхній бік».

Будівлю Соляного дому може побачити кожен, хто проїжджає автодорогою в напрямку Виноградова або їде в Угорщину через пункт пропуску за Вилком. Втім, без підготовки можна й не впізнати в сірій і з виду нічим непримітній споруді один з найстаріших будинків на Закарпатті

За будинком залишився великій шкільний двір, який разом із кількома старими деревами створює враження залишків парку при палаці, та й сама будівля має вигляд типового палацу 18-19 століття.