Сажкові хвороби зернових колосових культур
Для отримання якісного врожаю зернових колосових культур перешкодою можуть стати одні з найбільш шкодочинних хвороб зернових – сажкові хвороби. Серед видового складу сажкових хвороб, які можуть загрожувати посівам зернових колосових культур у Закарпатській області виділяють: тверду сажку (Tilletia caries Tul.), летучу (UstilagotriticiPers), карликову (TilletiacontroversaKuehn), стеблову (UrocystistriticiKoern). Необхідний також контроль ураження індійською сажкою (Tilletia indica Mitra), яка на даний час в Україні не зафіксована, проте, до зони акліматизації її можна віднести практично всю територію України за винятком північних областей.
Ураження зернових культур сажковими хворобами призводить до того, що зерно стає небезпечним харчовим продуктом. Мікроорганізми, як у період вегетації, так і в процесі зберігання, обумовлюють накопичення у зерні мікотоксинів, які негативно впливають як на здоров’я людей, так і на здоров’я сільськогосподарських тварин та не може експортуватися в інші країни.
Приховані недобори врожаю через тверду сажку зумовлені тим, що маса наземної частини в рослин, які одужали від хвороб, зменшується на 30–40%, відповідно довжина стебла й колоса втрачає 15–20% порівняно з неінфікованими рослинами; у колосі на 10–15% формується менше зерен, зменшується маса 1000 зернин. Приховані недобори врожаю іноді вдвічі-вчетверо перевершують відкриті втрати в результаті утворення чорної спорової маси замість зерна в колосі уражених рослин. За сильного ураження недобір урожаю може становити понад 15–20%. Крім того, встановлено, що при тривалому згодовуванні тваринам ячменю з домішкою теліоспор твердої сажки у корів спостерігається порушення серцевої діяльності, зменшення надоїв молока, а серед овець – навіть смертність.
Карликова сажка більш шкідлива, ніж тверда і становить серйозні загрозу для вирощування пшениці. Уражені посіви практично не дають врожаю. ЇЇ наявність може призвести до значних втрат урожаю, погіршення якості зерна та проблем із реалізацією продукції.
Летюча сажка особливо великої шкоди може завдавати посівам ячменю. Уражені рослини не утворюють зерна, надземна маса їх на 30-40% менша, ніж здорових. Є і приховані втрати: деякі рослини видужують, але якість і кількість врожаю знижуються, підвищується сприйнятливість до інших хвороб.
Стеблова сажка уражує пшеницю, жито. На житі зустрічається в районах його вирощування, а на пшениці – осередками. Уражені рослини відстають у рості, стають покрученими, іноді без колоса – замість колосків у них утворюється спотворена маса тканин, внаслідок чого врожаю зерна вони практично не дають. Хворі рослини дають в 5 разів менший урожай вегетативної маси, зменшується продуктивна кущистість. Недобір урожаю зерна в польових умовах майже пропорційний ураженню рослин.
Всі сажкові гриби проникають в рослину на ранніх стадіях розовику колоса, до моменту його дозрівання. Спори дозрівають разом з зерном і під час збирання врожаю над зараженим полем можна спостерігати своєрідну хмару.
У польових умовах, цю хворобу можна виявити тільки при дозріванні пшениці, коли колоски розкриваються і зерна, уражені сажкою, стають помітними. У фазі мелочно стиглості можна побачити, що зерно при роздавлюванні видає характерний запах оселедцевого розсолу, більше ніяких симптомів немає і вже при дозріванні, коли колос повністю тиглей, він починає руйнуватися.
Уражені рослини відстають у рості, замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин. У хворих рослин зменшується продуктивна кущистість і врожайність у п’ять разів.
Для уникнення зараження посівів сажковими хворобами потрібно дотримуватися правил агротехніки: якісний обробіток ґрунту, дотримання сівозміни та просторової ізоляції, відмова від дуже ранніх строків сівби, якісне очищення насіннєвого матеріалу, знезараження тари та сівалок, вирощування стійких до хвороб сортів, знищення злакових бур’янів – резерваторів інфекції, протруєння насіння якісними протруйниками.
З метою правильного підбору протруйника насіннєвий матеріал повинен пройти лабораторну експертизу на визначення патогенів. Протруювання забезпечує знезараження від патогенів, які зберігаються у насінні на його поверхні, захищає культуру від ураження хворобами як в осінні, так і у ранньовесняні фази її росту, забезпечує менше ураження рослин у пізніші фази.
Більшість сучасних триазолових протруйників досить ефективно контролюють сажкові хвороби. Якщо діюча речовина має високу системну дію, то вона дуже швидко проникає в середину насіння, потім у проросток та досить швидко розкладається. Цього достатньо для знезараження насіння від збудників зовнішньої інфекції (твердої, карликової сажок) та внутрішньої (летучої сажки), а також для того, щоб захистити проростаюче насіння та проростки від ураження в ґрунті збудниками карликової сажки. Проводити протруювання можливо як завчасно (за 2-3 тижні), так і безпосередньо перед сівбою в залежності від виявленого патогену.
Для протруювання насіння необхідно підбирати препарати з відповідним спектром дії згідно з Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (розміщений на сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України). Це, зокрема препарати із діючими речовинами: тіабендазол, тебуконазол, ципроконазол, карбендазим, тритіконазол, дифеноконазол, флудиксоніл, флутріазол, імазаліл, флутраіфол.
Для знищення летучої та твердої сажок можна використати протруйники з триазоловою діючою речовиною системної дії. Щоб не знизити ефективність проти летючої сажки, слід дотримуватися норм використання, рекомендованих саму для цієї культури.
Під час проведення захисних заходів слід дотримуватись загальноприйнятих державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98 та правил особистої гігієни та залучати до роботи осіб, які мають посвідчення про право роботи з пестицидами.
Систематичне проведення обстежень посівів та вчасно проведені захисні заходи даватимуть можливість стримати розповсюдження шкідливих організмів та вберегти врожаї зернових колосових культур.
